Дереви́на, -ни, ж. 1) Отдѣльное дерево. Щоб було другою вірьовкою прив'язати ще кобилу до дерева!... Вже б таки деревини з корінням не вирвало. Неродюча деревина. Ум. Дереви́нка, дереви́ночка. Поїдь та й поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку та зроби колисочку. 2) соб. Деревья. Чи не треба б і там потроху деревину садити?
Завечері́ти и завечорі́ти, -ри́ть, гл. безл. Повечерѣть.
Коненько, -ка, м. Ум. отъ кінь.
Подобувати, -ва́ю, -єш, гл. Добыть (во множествѣ). Подобували городи.
Полазець, -зця, м. = полазник.
Простець, -ця́, м. Прямое направленіе. Верне і соб, і цабе, а простець і мине.
Смоківниця, -ці, ж. Смоковница. Загледівши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на, ній.
Спромеж, спроміж, нар. Изъ, изъ среды.
Танчик, -ка, м. Ум. отъ танець.
Човпти, -пу́, -пе́ш, гл.
1) Колотить, бить. Човпуть його, мов дурного.
2) Твердить, повторять одно и то-же. Чоловік одно човпе. Все човпеш, що ти зав'язав мені світ.
3) Плестись, тащиться. Човпе старий селом.
