Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повелівати

Повелівати Cм. повеліти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 209.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЕЛІВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЕЛІВАТИ"
Белечка, -ки, ж. Овца. Ой овечки, ой белечки. Шух. І. 198.
Відповідувати, -дую, -єш, гл. = відповідати. А що він відповідував? Черк. у.
Воздушний, -а, -е. . = воздуховий
Гу́ля, -лі, ж. 1) Дѣтск. голубь. О. 1861. ѴІІІ. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ХС. II. 195. 2) = Сич. Вх. Лем. 406. 3) = Ґуля.
Звіздяне́нький, -а, -е., Ум. отъ звіздяний.
Змаленьку, зма́лечку, нар. Ум. отъ змалку.
Онь нар. = ониж. Вх. Зн. 44.
Охвицерський, -а, -е. Офицерскій. Чуб. V. 1010.
Родовід, -во́ду, м. Родословіе. Книга родоводу Ісуса Христа. Єв. Мт. І. 1.
Шкорупа, -пи, ж. Корка на поверхности земли. Земля взялась шкорупою. Богод. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВЕЛІВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.