Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вал, -лу, м. 1) Валъ, насыпь. Драг. 85. Вали поосідали і зрівнялись із землею. Стор. II. 97. 2) Грубыя толстыя нитки изъ пакли. Вас. 201. Валом пошитий, вітром підбитий. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом. Ном. № 12551. 3) Балъ, цилиндръ. У млині вал. Чорти зносять хмари до купи; як знесуть багацько, то качають в вали, оттого дуже гуде на небі. Чуб. 4) Кучка сѣна, въ которую сгребается покіс. Горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю. Г. Барв. 429. Ум. валок.
Діль, -лі, ж. Пучекъ нитокъ (для сѣтей). Стрижевск.
Захисти́ти, -ся. Cм. захищати, -ся.
Маня́чити, -чу, -чиш, гл. = маячити. Далеко над Россю манячив якийсь магазин з червоної цегли. Левиц. І. Образ за образом манячать, минаються, десь зникають. Левиц. І.
Набендю́житися, -жуся, -жишся, гл. Надуться. Чого то вже так набендюжився?
Пашистий, -а, -е. = пашний. Пашиста солома. Н. Вол. у.
Підправити Cм. підправляти.
Пригвоздитися, -джуся, -дишся, гл. Привязаться, пристать. Пригвоздилась, як гвоздик. Грин. І. 241.
Ретізь, -зя, м. = ретяз 1. Кіевск. у. Шух. І. 273, 280, 281. Ум. ретізо́к.
Розмін, -ну, м. 1) Размѣнъ. 2) Обратная мѣна.