Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виїздити 1, -джу, -диш, сов. в. виїхати, -їду, -деш, гл. 1) Выѣзжать, выѣхать. Щодня їдні виїздили, другі приїздили. Стор. МПр. 67. 2) Только несов. в. Объѣзжать (коня).
Дармої́жки, -жок, ж. мн. Тунеядство. Піти́ на дармої́жки. Пойти на хлѣба къ кому.
Заторо́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: «Чого се, чого?» Г. Барв. 89. 2)світ. = зав'язати світ. Вх. Зн. 20.
Козарь, -ря́, м. Пастухъ козъ. Шух. І. 190.  
Лежня́ка, -ки, об. = лежень 1. Желех. Вх. Зн.
Лепеті́ння, -ня, с. Болтовня. Левиц. Пов. 84.
Попереспівувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и переспівати, но во множествѣ: Та я вже всі пісні попереспівувала, — більше не знаю. Конст. у.
Присихати, -ха́ю, -єш, сов. в. присо́х(ну)ти, -хну, -неш, гл. Присыхать, присохнуть.
Присікатися, -каюся, -єшся, гл. Привязаться, придраться, пристать. Присікався до чоловіка, — як не б'є. Рудч. Ск. ІІ. 168. Присікався як оса. Ном. № 2758.  
Пронидіти, -дію, -єш, гл. Проскучать; просидѣть безъ дѣла. Він ходів зо два там просидів, а мабуть би і більш пронидів, як би його враг не спіткав. Котл. Ен. І. 26.