Вижин, -ну, м. Жатва. Пішов на вижин.
Вусань, -ня, м. см. усань.
Геній, -нія, м. Геній. Не чути в його словах дихання генія.
Глузовник, -ка, м. Насмѣшникъ. Парубки глузовники все було з старого шкилюють.
Гранюва́ти, -ню́ю, -єш, гл. = Граничити.
Мац! меж. Щупъ! Мац-мац по лавиці, найшов мохнавиці.
Мі́чник, -ка, м. = мечник.
Попелище, -ща, с.
1) Мѣсто, куда выбрасываютъ золу.
2) У Шевченка съ измѣн. удареніемъ: попелище — попелище. А Максим на пожарище та на попелище подивився.
Путо, -та, с. Преимущ. во мн. пута.
1) Путы. Ой на волики налигачі, а на коники пута.
2) Кандалы. Закували запорожців в залізнії пута.
Сирітство, -ва, с. Сиротство. Умерти умісті я бажаю, аніж жити сама маю у сирітстві такім.
