Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плохута

Плохута, -ти, м. Смирный, тихій человѣкъ. Так плохута, нікому нічого. Черк. у. Ум. плохутка. Еней же був собі плохутка. Котл. Ен. III. 36.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 197.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛОХУТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПЛОХУТА"
Завча́с нар. = завчасу.
Квасолечка, -ки, ж. Ум. отъ квасоля.
Килавець, -вця, м. Человѣкъ больной грыжей. Желех.
Ли́сячий, -а, -е. = лисичий. Знайшов собі таких хороших кравців, дав їм лисячих... шкурок. Грин. II. 176.
Післанський, -а, -е. Принадлежащій послу. Післанськії коні стоять на припоні. Грин. III. 526.
Повиростати, -та́ємо, -єте, гл. Вырасти (о многихъ). Ой не журися, нене, ти тепереньки нами, ми повиростаєм та й розійдемось сами. Чуб. V. 857. Повиростали вони — усіх уже женить пора. Чуб. II. 473.
Позеленіти, -ні́ю, -єш, гл. Позеленѣть.
Проседіти, -джу, -диш, гл. = просидіти.
Цурма, -ми, ж. = сурма. Ум. цуромка. Мет. 398.
Швед, -да, м. Шведъ. Добувсь, як швед під Полтавою. Ном. № 6454.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПЛОХУТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.