Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Войдуватися, -дуюся, -єшся, гл. Возиться, барахтаться, бороться. Довго з ним войдувались, поки з'язали.
Запоро́шувати, -шую, -єш, сов. в. запороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снѣгѣ и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. МВ. (О. 1862. I. 92). 2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. Г. Барв. 347. 3) О глазѣ: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. №2551.
Кравецький, -а, -е. Портняжескій.
Поліж, -жу, м.? Траву на поліж косити. Вх. Зн. 52.
Поплямитися, -млюся, -мишся, гл. Запятнаться, покрыться пятнами.
Пособкати, -каю, -єш, гл. Покричать на воловъ: соб!
Розмотати, -ся. Cм. розмотувати, -ся.
Судня, -ні, ж. = судьба. Ном. № 6720.
Хупавість, -вости, ж. Красота, нарядность, опрятность.
Шмаркота, -ти, ж. = шмарки.