Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Двіре́ць, -рця́, м. 1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. 2) Дворецъ. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.
Ді́тки, -то́к, с. Ум. отъ ді́ти.
Драби́нник, -ка, м. Кузовъ телѣги, обѣ Драбини.
Задзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. Зазвонить. В неділеньку рано задзвонили дзвони.
Заскоро́джувати, -джую, -єш, сов. в. заскоро́дити, -джу, -диш, гл. Бороновать, забороновать. Зорали, посіяли... заскородили.
Кальність, -ности, ж. Грязь, нечистота.
Криллячко, -ка, с. соб. Ум. Крылья. Вибрала голубка: таке й криллячко, таке й пір'ячко, така й голова, як в мого була.
Може́бний, -а, -е. Возможный. О, се можебна річ!
Перебігнути, -ну, -неш, гл. = перебігти. Як іде хто куди-годі, а перебігне го заяць... то вже му сі не поведе.