Бузьків, -кова, -ве 1) Принадлежащій аисту. Бузькове гніздо. 2) — огень. Раст. Lychnis flos cuculi.
Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Зага́кливець, -вця, м. Заика.
Збандірува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Разгромить? Пушками збандірували турчина.
Ковальний, -а, -е. Для ковки употребляющійся (о молоткѣ).
Мо́рщити, -щу, -щиш, гл. Морщить, сморщивать. Морщив своє молоде лице. Морщив чоло. морщити постоли. Дѣлать башмаки (постоли, моршні) изъ цѣльнаго куска кожи.
Мура́р, -ра́, м. = муляр 1.
Рум'яний, -а, -е. Румяный. Біда, в кого жінка бліда, а в кого рум'яна, кажуть, завжди п'яни, або: всім кохана. Ум. рум'яненький, рум'янесенький.
Седляк, -ка, м. Селянинъ. Ум. седлячок. Помогай Біг, вбогий седлячку.
Угонобити, -ся. Cм. угонобляти, -ся.