Булькотати, -кочу, -чеш, булькотіти, -кочу, -тиш, гл.
1) Клокотать. Кров дзюрить, булькотить з спини.
2) Булькать. Доти баба булькотала, поки на дно не попала. Стала, тиковку топити, а та набірається води та булькотить.
3) Объ индюкѣ: кричать. Пуляк булькоче.
Вилочки, -чок, с. мн. 1) Ум. отъ вила. 2) Родъ вышивки.
Досмали́ти Cм. досмалювати.
Жерстяни́й, -а́, -е́. Жестяной. Купив собі самуварчик отой білий жерстяний. Затрубили у жерстяний ріг у гетьманськім дворі.
Кривдити, -джу, -диш, гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.
Сажотрус, -са, м. Трубочисть.
Скрити, -ся. Cм. окривати, -ся.
Тасувати, -су́ю, -єш, гл.
1) Тащить. Вода так її в прірву й тасує.
2) Колотить. Києм тасував він смерть суху, безносу.
Шатерник, -ка́, м. Живущій въ шатрѣ, кочевникъ. Що скаже світ про нас, трояне? Що ми шатерники-цигане.
Шмаркотиння, -ня, с.
1) Мокро́та, сопли.
2) Раст. Solanum nigrum.