Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бештання, -ня, с. Брань, нагоняй.
Гордови́тий, -а, -е = Гордуватий. Сим. 216. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною. Грин. ІІІ. 233. Він був.... дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком через плече. МВ. І. 75., Ум. Гордови́тенький. Ном. № 2530.
Дяконе́нко, -ка, м. Сынъ діакона.
Заде́ржати, -ся. Cм. задержувати, -ся.
Ковальство, -ва, с. Кузнечество, кузнечное ремесло. Батько знов його вибив і оддав ковальства вчитись. Рудч. Ск.
Лопта́ти, -пчу, -чеш, гл. Щемить. Сіль чи горілка зайшла в виразку та й лопче. Черк. у. Як приклала мені до рани синього каменю, як почало мені лоптати, то й Боже! Харьк.
Прогайка, -ки, ж. Промедленіе. Міусск. окр.
Прячкати, -каю, -єш, гл. Застегивать пряжкой. Угор.
Розчухувати, -хую, -єш, сов. в. розчухати, -хаю, -єш, гл. 1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку. Котл. Ен. V. 59. 2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк. Кв. І. 91.
Сутковий, -а́, -е́ Суточный. Коли кури ходять по дощі, — буде він іти довго (сутковий). Грин. II. 17.