Безпалок, -лка, м. и безпалько, -ка, м. Человѣкъ, не имѣющій одного или нѣсколькихъ пальцевъ; безпалый.
Відмайструвати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Перестать быть мастеромъ.
2) Окончить урочную плотничью работу. Відмайстрував своє, то й підеш додому.
Давнина́, -ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Да́вня давнина́. Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. У причтах-приказках уста мт отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю.
Жовто́чниця, -ці, ж. = жовтяниця 2.
Намуги́катися, -каюся, -єшся, гл. Намурлыкаться.
Облесник, -ка, м. Льстецъ.
Полляти, -лля́ю, -єш, гл. Полить.
Тернівка, -ки, ж.
1) Наливка изъ терня. Вип'єм з півкварти тернівки або що.
2) мн. Раст. Primus institia L. Ум. терні́вочка.
Утішати, -шаю, -єш, сов. в. утішити, -шу, -шиш, гл. Радовать, обрадовать. Буду серце твоїм законом утішати. Ой як гляну на сідельце, — втішу своє, серце.
Цап, -па, м.
1) Козелъ. Військового цапа за хвіст скубни, от тобі і рукавиця.
2) Родъ игры, чехарда. Грати в цапи.
3) ца́па стати. Стать на дыбы. Ум. цапок, цапо́чок, ласк. цапусенька. Ув. цап'юга. А кізонька в ополонку, а цапочок за головку.