Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підлубник

Підлубник, -ка, м. Кусокъ кожи на задникѣ сапога. Волч. у. (Лобод.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДЛУБНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДЛУБНИК"
Байстрючка, -ки, ж. Внѣбрачная, побочная дочь.
Болотянок, -нка, м. Раст. Caltha palustris, курослѣпъ болотный. Конст. у.
Жидо́к, -дка́, м. 1) Ум. отъ жид. Жидки сидять та кравцюють руками швидкими та сухими як кість. Левиц. І. 95. 2) Птица Lusciola tithys. Вх. Пч. II. 12. 3) Насѣк. Harpalus ruficornis. Вх. Пч. І. 6. 4) Муравей маленькой породы, свѣтлый, водящійся въ домахъ. К. С. 1883. ІІІ. 669. 5) мн. жидки́. Раст. Agaricus vernalis.  
Закру́чуватися, -чуюся, -єшся, гл. Закручиваться, закрутиться, закруживаться, закружиться, завертѣться. Закрутилася круто зелена хмелина, звившись на тичину. К. Досв. 173. В Хими і в очах усе закрутилось. МВ. ІІ. 65. Мо́зок закрут́ився. Закружилась голова, одурѣлъ. Мозок всім їм закрутився, дур напав од хмелю. Мкр. Н. 36.
Осичина, -ни, ж. Осиновое дерево. Осичина тим труситься, що на єї Скаріот повісився. Ном. № 316. Осичино, березино, чом не гориш, тільки куришся? Чуб. V. 548. а матері твоїй осичина! Брань: пожеланіе, чтобы мать бранимаго была пробита, какъ вѣдьма, осиновымъ коломъ. Лебед. у. 2) Осиновый лѣсъ. Ой ліс-осичина, в тебе жінка позичена. Н. п. А в липині та в осичині, там староста траву косить. ЗОЮР. II. 249.
Перецарювати, -рюю, -єш, гл. Окончить царствовать, господствовать.
Проточина, -ни, ж. 1) Мѣсто въ плотинѣ, гдѣ вода просачивается. Уміємо проточини гатити і сховане на Божий світ являти. К. Іов. 59. Дыра, сквозь которую протекаетъ вода (въ крышѣ, запрудѣ). Рк. Левиц. 2) Дыра, проѣденная мышами, червями.
Розчислити Cм. розчисляти.
Ув'язувати, -зую, -єш, сов. в. ув'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Завязывать, завязать во что. Син вив'язав звідтіля (з торби) невістку, а ув'язав сучку. Рудч. Ск. І. 16. 2) Увязывать, увязать, привязывать, привязать. Що в тебе на возі? — Колодочка. — Як би колодочка, то б ув'язана була. Грин. І. 145. Струну ув'язував до скрипки. Св. Л. 230.
Узброювати, -роюю, -єш, сов. в. узбро́їти, -рою, -їш, гл. Вооружать, вооружить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІДЛУБНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.