Верзиця, -ці, ж. Пустомеля. Верзи, верзице, покуль верзеться.
Ґерля́нка, -ки, ж. см. Єтір з прутя.
Ґирла́нка, -ки, ж. = Горлянка 1.
Лу́нути, -ну, -неш, гл. Умереть. Щоб я лунув, коли не правду кажу! Як іззів я посмоктаної гадюкою полуниці, то трохи не лунув. Я мало не лунула з плачу. Хоч лунь, а їдь!
Напру́га, -ги, ж. Напряженіе.
Нестемки нар. = нестеменно.
Первачечка, -ки, ж. Ум. отъ первачка.
Полювати, -люю, -єш, гл.
1) Охотиться. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали.
2) Имѣть желаніе къ случкѣ (о коровѣ). Бабо! а що це ви жито жарите? — Та тут, не вам кажучи, телиця полює. Ми вже й бугая до неї підпускали, так ні, не помага, знов полює та й полює.
Ся мѣст.
1) Ж. р. отъ сей. Ся вже пасок тридцять ззіла.
2) Ся, себя. Літа маї молодії, де ви ся поділи? Згадав, ся зволив та й удоволив. як ся маєш? Какъ поживаешь?
Хмизувати, -зую, -єш, гл.
1) Бить прутомъ. Хмизує добре.
2) Покрывать хмизом.