Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бровар, -ра, м. = броварь. Рудч. Чп. 245.
Доколі́нниці, -ниць, ж. мн. Родъ длинныхъ чулокъ у гуцуловъ. Гол. Од. 72.
Приправляти, -ля́ю, -єш, сов. в. приправити, -влю, -виш, гл. 1) Придѣлывать, придѣлать. Бач, як гарно засув приправив. Харьк. у. 2) Приправлять, приправить. МВ. (О. 1862. III. 60).
Приректи, -речу, -че́ш, гл. Сказать. Вона прирекла до дітей: «Чекайте, діти!» Гн. І. 92.
Роздівати, -ва́ю, -єш, сов. в. роздіти, -діну, -неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Велить мені розувать, роздівать. Чуб. V. 592.
Розмордувати, -ду́ю, -єш, гл. Раздражить, сдѣлать безпокойнымъ (бранно). Грець його розмордував.
Сирняччя, -чя, с. = сирняк. Вх. Зн. 36.  
Спасениця, -ці, ж. 1) Спасающая свою душу. К. ПС. 118. 2) Говѣльщица.
Стукнути, -ну, -неш, гл. 1) Стукнуть. Стукнули, грякнули, як грім загремів. АД. 1. 23. Вийду на улицю, — гукну, підійду під оконце — стукну. Чуб. V. 170. 2) Ударить. Стукнувши кулаком об стіл. Стор. МПр. 44.
Шанування, -ня, с. 1) Почтеніе, уваженіе. 2) Угощеніе. Почалися законні речі, а за ними веселе шанування. Г. Барв. 329.