Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бувалий, -а, -е. Бывалый, опытный. Чуб. І. 236. Не питай старого, а питай бувалого. Ном. № 5784.
Вивертатися, -таюся, -єшся, сов. в. вивернутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Выворачиваться, вывернуться. 2) Выворачиваться, выворотиться, опрокидываться, опрокинуться, переворачиваться, перевернуться. Вивернувся з човна. Сим. 220. Через голови вивертались. Левиц. І. 358. Вивернувся до-гори черева на ліжку. 3) Изворачиваться, извернуться. Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся. Ном. № 4197. 4) Разваливаться, развалиться. Вивернувся як кабан, вередує. Мир. Пов. II. 78. Їхав напишившись, а то ще як здибався з ким, то вивернеться на бричці і гука: «торкай!» Св. Л. 169. 5) Преимущ. въ сов. в. Растянуться, упасть мертвымъ, безъ чувствъ. Як плигне йому під ноги кішка, — він схопив рукавицю та й ударив її на-оддаль, — та́ так і вивернулась. Грин. І. 66. Ото кожна до корита, та ухватить та й вивернеться. І так усі чисто попеклись. Рудч. Ск. II. 59.
Довко́ла нар. Вокругъ. Обступили ковані коні довкола. О. 1862. IV. 31.
Жлукті́й, -тія́, м. Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. жлуктія́ка.
Заклекота́ти, -чу́, -чеш и заклекоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Заклокотать. Щоб твоя́ й путь заклекоті́ла! Ном. № 3695. Проклятіе, равняющееся пожеланію смерти. 2) Объ орлѣ: закричать. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали. Чуб. V. 933. Заклекчи (орле) з-під хмари. Щог. Сл. 135. 3) Заговорить (о шумномъ говорѣ толпы). «Обділяй мерщій!» заклекотіла мертвецька громада. Кв. І. 259. Село закричало, заклекотало тисячею усяких голосів. Лев. Пов. 101.
Пообголювати, -люю, -єш, гл. 1) Оголить, обнажить (многихъ). 2) Обрить (многихъ). 3) Обобрать (многихъ).
Прибрехати Cм. прибріхувати.
Успішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. успіши́тися, -шуся, -шишся, гл. Успѣвать, успѣть. Утішайсь поперед за неї сказати: тпру! Грин. І. 285. Аби втішився вхопити. Волч. у. Не втішилось Бондарівні пісеньки співати. Грин. ІІІ. 615.
Утопити, -плю, -пиш, гл. Утопить, потопить. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. Н. п. Утопив свій маєток в животі. Ном. № 11715. утопити го́лову. Выйти замужъ за нелюбимаго, по принужденно, жениться такимъ же образомъ. Судять мене сусідоньки, що я заміж не пішла.... Не хочеться за ледащо втопить головочки. Грин. ІІІ. 195. Благочинніш добре знав, що жениха не знайдеться, бо всі знали Касю, а мав надію, що архирей.... скаже кому женитись, то хто небудь і втопить свою голову. Св. Л. 128.
Чорноклен, -на, чорно́кленок, -нка, м. Дерево: а) Пакленъ, Acer campestre L. Вх. Пч. І. 8. б) Acer tataricum L. ЗЮЗО. І. 109.