Бурта, -ти, ж.
1) Груда, куча (продолговатая). Цілі бурти огірків лежять.
2) Насыпь, холмъ, бугоръ. Із трупів бурти насипає. Біжить вона (вода) з крутих бурт у глибокі долини. Очі бігають з ниви на ниву.... з яру на зелені бурти. Розривають бурти снігу та вибірають задубілих (людей).
3) Насыпь, изъ которой добываютъ селитру.
4) Цѣпь косцовъ.
5) = бурса 3.
6) Въ игрѣ въ булку наз. буртою, если кто изъ играющихъ прибьетъ шаръ къ берегу. Я на тебе вже нагнав десять бурт.
Засмути́ти, -ся. Cм. засмучати, -ся.
Зір, зо́ру, м. Взоръ, взглядъ. Гляне, — в'яну як від зору злої чарівниці.
Костирь, -ря́, м.
1) = костирник. Уподобав картовника і костира п'яного, що... в козацьтва вигравав у кості.
2) Раст. Bromus secalinus. L. Ум. кости́ронько. А він шельма костиронько, превеликий п'яниченько.
Нажина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нажа́ти, -жну, -не́ш, гл. Нажинать, нажать. Поміг Бог нажати сніп; коли б Бог поміг нажати сто кіп.
Познака, -ки, ж. Мѣтка, знакъ, примѣта. Хиба під вечір або дуже зраня можна здогадатись, що там села, бо дим зніметься, а другої познаки нема, — сказано, в яру. Познаки нема.
Ставма нар. Стоймя. Ставма можна шахву винести.
Супорник, -ка, м. Противникъ, соперникъ.
Торбанистий, -того, м. = торбаниста.
Чотирнадцять, -ти и -тьох числ. Четырнадцать.