Білослива, -ви, ж. Порода сливъ — съ бѣлыми ягодами.
Гіржати, -жу, -жиш, гл. = іржати.
Две́рці, -рець, ж. мн. Маленькая дверь, дверки. Пристав нові дверці до старої лазеньки. Треба дощок добувати, хоромину будувати без віконець, без дверець, — там спить козак молодець. Ото всі посідали на коні, останній вийшов із дверець і сказав: «Дверні, замкніться!» І двері замкнулись.
Колихати, -шу́, -шеш, [p]одн. в.[/p] колихнути, -хну, -неш, гл. 1) Качать, качнуть, колебать. Як тії струни колихнеш. 2) = колисати 2. Прийшлося тещі зятнії діти колихати. Там я буду ночувати, дитиночку колихати. 8) Качать на качеляхъ.
Леда́чий, -а, -е. 1) Лѣнивый; облѣнившійся. Ледачому все важко робити. Туркеня дрімала. Дрімав у харемі ледачий султан. Ледача шкапа скрізь припинки має. 2) Дурной, ничтожный, негодный, плохой. Ледача та дівка, що сама себе хвалить. Ледачому ледача й смерть. З серця беруться ледачі думки. Ой чумаче, чумаче, життя твоє ледаче. Добре далеко чуть, а ледаче ще далі. Холодно, вдягнувшись у їдно! — Їднаково в двоє, як ледачі обоє. Ум. ледаче́нький. Внизу — путній ставок, а через його ледаченький місток.
Лежа́ння, -ня, с. Лежаніе. За спанням та лежанням і сорочки не будеш мати.
Обложитися, -жу́ся, -жишся, гл.
1) = обікластися 1. Стань, каже, серед церкви, обложись вальками і возьми з собою торбинку груш. Зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади.
2) Окружить себя. Обложився дітьми, як дід онучами.
Просміяти, -мію, -єш, гл.
1) Осмѣять. Як би за годинку перед тим Мася побачила, що хто робить такі штукі, сама просміяла б, а тепер ось як!
2) Утратить что изъ за смѣха. А яка ж є доля тієї дівки, що ся сміяла? — Вона свою долю просміяла.
Ствердіти, -ді́ю, -єш, гл. Отвердѣть. Земля вже стверділа. Стверднути, дну, неш, гл. = ствердіти.
Усмерть нар. До смерти. Того заїла всмерть, другого обідрала.
