Жило́, -ла́, с. = жало.
Зако́ли, -лів, м. мн. Изломы. Видно було, що недавно гілку ту відломано: свіжі заколи.
Затарасува́ти, -су́ю, -єш, гл. 1) Завалить хворостомъ (топь). 2) Преградить (путь). В болоті загрузла і заднім путь затарасувала.
Крайнебо, -ба, с. Небосклонъ, горизонта. Схилившись на руку, дивлюся я в вечірнє крайнебо далеко й глибоко.
Ніченька, нічка, -ки, ж. Ум. отъ ніч.
Поріг, -ро́гу, м.
1) Порогъ. Стоїть дівка на порозі да з козака сміється. у порогах стояти. Стоять у порога. П'ють у кума мед-вино, а ми в порогах стоїмо.
2) Порогъ на рѣкѣ. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, — ревуть пороги і могили — гори.
3) Нижняя часть живота (у родильницы?) Дитина стала у порогах та й стоїть (у породіллі). Ум. поріженько. поріжок, поріжечок.
Похлюпостатися, -пощу́ся, -шешся, гл. Поплескаться. Пірнув разів тричі, похлюпостався та й на беріг.
Рух, -ху, м. Движеніе. 96. Рух його, хода, все було поважне.
Сіромашня, -ні, ж. соб отъ сіромаха. Усі пани, усі дуки у наметі сіли, наше браття-сіромашня так і не посміли.
Уцюкнути, -ну, -неш, гл.
1) Отрубить.
2) Съ жаромъ заиграть. Прийшли козаки, та й чабан з козою, що грають. Як уцюкне, братіки, шекені, як піду я в скоки та в бока.
