Дружи́на, -ни 1), об. Каждый изъ супруговъ — какъ мужъ, такъ и жена. Да поможи, Боже, на рушничку стати: тоді не розлучить ні батько, ні мати, ні чужая чужина, коли судилася дружина. З великою худобою битись да сваритись, з хорошою дружиною на світі нажитись. Ой як буду, моя матусенько, да я в війську помірати, приймай мою вірную дружину да за рідну дитину. Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти мене, де роду нема. 2) ж. Товарищи, дружина, слуги. Хвалиться стрілкою перед дружинкою: да нема у дружини такої стріли, як у самого пана Івана. Ум. дружи́нка, дружи́нонька, дружи́ночка. Що білая лебедина Дунай сколотила, невірная дружинонька жалю наробила. Негідняя дружиночка молодому світ зав'яже. Борейкова дружинонька волає долами: один каже до другого: «Вже пана не мами».
Опускати, -каю, -єш, сов. в. опустити, опущу, -стиш, гл.
1) Опускать, опустить. Як зачали Бондарівну у гроб опускати, ой то казав пан Каневський ще жалібніш грати.
2) Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Щоби вас Бог не опускав.
Перека, -ки, ж. Противорѣчіе, противодѣйствіе. Чого ти на мене гнів маєш? Я ж тобі ніякої переки не зробив.
Стяжка, -ки, ж.
1) Ум. отъ стяга.
2) = стьожка. Ум. стяжечка.
Удовбати Cм. удовбувати.
Умилосердитися, -джуся, -дишся, гл.
Утечище, -ща, с. Убѣжище. Ти, втечище моє, спасеш мене в тісноті.
Фарбаня, -ні, ж. 1) = фарбаниця. 2) Юбка шерстяная бѣлая или черная.
Хлак, -ка, м. Флагъ. Приїздять у ті дикі степи, роблють три куріні і викидають три хлаки.
Чесатися, -шу́ся, -шешся, гл. Чесаться. Марусю, дусю, мийся, чешися. Чешися кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, як нема з ким.