Вибріхувати, -хую, -єш, сов. в. вибрехати, -шу, -шеш, гл. 1) Ложью, обманомъ пріобрѣтать, пріобрѣсть. (Циган) що вибреше, що вимота, то те й його. 2) Выдумывать, выдумать небылицы. Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке, що на, неначе пані превелика.
Виливання, -ня, с. Выливаніе; изливаніе.
Зіно́вать, -ті, ж. Раст. Cytisus biflorus L. С. austriacus.
Ирод и ирід, -да, м. 1) Иродъ. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. З шуму став ирод-чорт. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод.
Мані́ра, -ри, ж. Манера? Не турбуйся, бо то думок пакосна маніра.
Одш.. Cм. отъ відшахнутися до відшумувати.
Позаскалювати, -люю, -єш, гл. Занозить (во множествѣ).
Рикання, -ня, с.
1) Рычаніе. Рикання їх в чагарняках чувати.
2) Ревъ (вола, коровы).
Сукрутки, -ків, м. мн. На ниткахъ ссучившіяся мѣста. Нитка у сукрутки збігається.
Уштурити, -рю, -риш, гл. Всунуть.
