Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бретванник, -ка, м. Раст. Trollius europaeus. Лв. 102.
Вибекати, -каю, -єш, гл. Вылокать. Собака вибекала миску води.
Дя́чити, -чу, -чиш, гл. = дя́кувати. Не знав, чим дячить сироту. Мкр. Г. 22.
Животи́ння, -ня, с. Внутренности. З дині треба викинути животиння. Лебед. у.
Идоляка, -ки, м. Ув. отъ идол.
Инбирь, -рю, м. = имбер. Ум. инбирець.
Казіння, -ня, с. Бѣснованіе.
Нарива́ти I, -ва́ю, -єш, сов. в. нарва́ти, -рву́, -ве́ш, гл. 1) Нарывать, нарвать. Ой нарвала дівчина лободи, лободи. Н. п. 2) Надрывать, надорвать частью. Віжки були цілі, не нарвані, а як потяг, — так і перегоріли. Волч. у. 3) Прикрѣплять ярмо къ дышлу, и вообще приводить его въ надлежащій порядокъ для запряжки. Рудч. Чп. 251. Гей вози мажте, ярма наривайте, сиві воли запрягайте! Рудч. Чп. 97. У Кулиша: надѣть ярмо на воловъ: Важке ярмо... нарвати круторогим. К. Дз. 12. наривати бики. Запрягать воловъ. Вх. Зн. 40.
Ночниця, -ці, ж. 1) = нічниця 3. Нате вам ночниці, оддайте нам сонниці. Грин. І. 29. КС. 1883. VII. 588. 2) Летучая мышь. 3) Сказочная слѣпая птица, которую водить малая птичка; въ лѣтнюю ночь ночни́ця жалобно кричить. Драг. 10.
Обпалити Cм. обпалювати.