Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баранець, -нця, м. 1) Ум. отъ баран. Небольшой баранъ. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися? Чуб. ІІІ. 454. 2) Колодка, на которую навивается веревка въ плотницкомъ инструментѣ, называемомъ шнур. Черниг. 3) Желѣзная палочка у удилъ, застегивающаяся въ колечко отъ уздечки. Міусск. окр. 4) Бекасъ. Полт. Вх. Пч. II. 14. Cм. вівчарик з, баранок, баранчик. 5) Раст. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127. 6) мн. баранці. Легкія тучи, перистыя облака, пѣнистыя волны.
Будячище, -ща, м. Ув. отъ будяк.
Загорну́ти, -ся. Cм. загорта́ти, -ся.
Куштра, -ри, ж. Всклокоченная голова. Уп'явся руками в свою нечесану куштру. Посипалось волосся. Мир. ХРВ. 234.
Пролизати Cм. пролизувати.
Ростовмачити, -чу, -чиш, гл. = ростовкмачити.
Суятник, -ка́, м. 1) Безпокоящій, затрудняющій кого. Желех. 2) Безпокоящійся. Желех.
Ув'язлий, -а, -е. Завязшій.
Уперше нар. Впервые. Бреше не вперше. Ном. № 6928.
Цяп меж., которымъ сзываютъ куръ. Було жінка його вийде вранці да на курей: «кур-кур, цяп-цяп». ЗОЮР. I. 108.