Де́йко меж. Ну-ка, дай-ка. Знай неборак ганя то в той, то в сей куток, то зазирне в курник, то дейко до свинок! Ну, дейко до його швиденько!
Дичо́к, -чка, м. 1) = Дичка. 2) Залетѣвшій изъ чужого пчельника и собранный въ улей рой пчелъ. 3) Дикая лошадь. 4) = Вівсюг.
Зведе́нник, -ка, м. Сводчикъ, посредникъ при сдѣлкѣ; сводникъ. Давай, батьку, гроші, — каже прихожий зведенник: упустимо сюю коня, — другого не знайдеш такого.
Звікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Провести жизнь. Звікував я вік мій довгий, та й не бачив того змалку.
Облямовувати, -вую, -єш, сов. в. облямувати, -му́ю, -єш, гл. Окаймлять, окаймить. Лице кругом облямоване кучерявою білою чуприною та хвилястою бородою.
Ослоник, -ка, Ум. отъ ослін.
Присок, -ску, м. Горячая зола съ огнемъ. Прогріб присок в огнищі. присок зсипати на ко́го. Задѣть, разсердить кого. Це на його як приску зсипав.
Самоїстність, -ности, ж. = самостайність.
Талабанити, -ню, -ниш, гл. Болтать вздоръ.
Цураха, (-хи?), цурачка (-ки? ж?). Употребл. подобно слову цур. Цураха поганем очем. Цур-цурачка — гостра болячка. Аби не урік, треба що небудь хвалячи дивитись на нігті або у стелю і казати: «ні вроку!» або: «цураха».