Гнилець, -льця, м. Болѣзнь личинокъ пчелъ; пораженіе ихъ грибкомъ Bacillus Preussi.
Готу́р, -ра, и ґо́тур, -ра, м. Глухарь, глухой тетеревъ, Tetrao urogallus.
Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. 2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. 3) — кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. 4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. 5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу.
Куєв, ва, м. ?]. Быстрый каменистый потокъ въ лѣсу.
Мазлю́ка, -ки, об. Некрасивый человѣкъ. От такий мазлюка, а теж до дівчат.
Посмердіти, -джу, -диш, гл. Повонять нѣкоторое время.
Споряджатися, -джаюся, -єшся, сов. в. споряди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Готовиться, собираться, собраться, приготовляться, приготовиться; устраиваться. А далі ото вже й до весілля стали споряжаться. Ярмарок почав споряжатись.
Срібліти, -лію, -єш, гл. Серебриться. Чи ба яке сукно, аж срібліє.
Телячий, -а, -е. Телячій. Теляча головка. Телячий кожух. Ум. телячі зуби. Молочные зубы.
Удити, уджу, удиш, гл. = вудити.
