Вуй, вуя, м. Дядя. Ум. вуйко. Cм. стрий, дядько.
Недопивок, -вка, м. Недопитое. Роскидано всякі недоїдки, валяються в пляшках недопивки.
Поволохатіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться косматымъ.
Подружниця, -ці, ж. Подруга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця. Ти мені не щира подружниця.
Польце, -ця́, с. Ум. отъ поле.
Причепний, -а, -е. = причепливий.
Пускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Давали, та з рук не пускали. Пустимо стрілку, як грім по небу.
2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала?
3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати.
4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. Зомлів, і слину вже з переляку пускає.
5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить.
6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати.
7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать.
8) — тумана. Дурачить, обманывать.
9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.
Хвилювання, -ня, с. Волненіе.
Циновий, -а, -е. Оловянный. Цинова тарілка.
Чугай, -гая, м. Верхняя одежда, родъ свитки. На чугаї в убогого стільки лат, як у місті хат. Возьми Олянку під жупан! — Я жупана не маю, — під чугай сховаю.