Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Валок, -лка, м. 1) Ум. отъ вал. 2) Часть граблей, на которой укрѣплены зубья. Шух. І. 166. 3) Брусъ бороны, въ который вставлены зубья. Чуб. VII. 401. 4) Часть ткацкаго снаряда шпурів. МУЕ. ІІІ. 21. 5) Часть друлівника. Шух. І. 277. 6) Часть мотовила. Шух. І. 150. 7) = вал 4. Ополудні гребли сіно і в волочки клали щільно. Мет. 315. Ум. валочок. 8) = качалка 1. Тісто роскачують валком. МУК. І. 103.
Дарівщи́на, -ни, ж. Подаренное. Ми на дарівщині житимемо. Харьк. г.
Де́нце, -ця, с. Донышко. Ум. отъ дно.
Завме́рти, -мру́, -ре́ш, гл. Упасть въ обморокъ. Уман. у.; замереть.
Засумува́ти, -му́ю, -єш, гл. Затосковать, загрустить. Старий Таволга часом тяжко, тяжко засумує. К. Орися. (ЗОЮР. II. 200).
Кучматий, -а, -е. Густой и всклокоченный (о мѣхѣ). Желех.
Одичавіти, -вію, -єш, гл. Одичать. Одичавів кінь у табуні. Міусск. окр.
Паскудство, -ва, с. Мерзость, гадость. Нечисте гніздо всякого паскудства. Левиц. І.
Побитовий, -а, -е. Бытовой.
Сидун, -на, м. = сидень. Рк. Левиц.