Вата́г, -га, м. 1) = ватажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Він за ватага в заброді разом був три годи. 2) Старшій надь пастухами. Ватаг — найстарший в полонині (при пастьбѣ скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком.
Гори́квіт, -ту, м. = Гори́цвіт.
Лю́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!».
Наві́шати, -шаю, -єш, гл. Навѣшать. Навішав на плече лик. Скрізь по селах шибениці, навітано трупу.
Накува́тися, -кую́ся, -є́шся, гл. О кукушкѣ: накуковаться. Та уже насиділась, та уже накувалась.
Оплава, -ви, ж. Облава.
Рудуватий, -а, -е. Рыжеватый; коричневатый.
Сновидний, -а, -е. Больной лунатизмомъ.
Чужаниця, -ці, об. Употребляется по большей части съ эпитетомъ чужа. Чужой человѣкъ, чужіе люди. Чужа чужаниця під такий час поможе, а то рідні. Не добре чужому чужаниці на чужині помірати. Треба мені до свого роду чутку-звістку передати, бо тут чужа чужаниця.
Шкварити, -рю, -риш, гл.
1) Сильно нагрѣвать, жечь.
2) Жарить, поджаривать (въ салѣ, маслѣ). Якусь особу мацапуру там шкварили на шашлику.
3) Дѣлать что либо съ силой, напряженіемъ (бить, бѣжать и пр.). Хлопці так і розіп'яли Потоцького та й давай шкварить.
