Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Богомілля, -ля, с. 1) Богомолье. 2) жидівське богомілля. Всѣ предметы, употребляемые евреями при молитвѣ.
Вистилати, -лаю, -єш, сов. в. вислати, -стелю, -лиш, гл. 1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. 2) Разстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала.
Краснивечко, -ка, с. Румяны? Твоя Мар'юхна хорошенька, без білого білечка біленька, без красного красивечка красненька.
Накпи́тися, -кплюся, -пи́шся, гл. Насмѣяться, вдоволь поиздѣваться. І колько ся з нього накпили. Не на теє мене мати родила, щоб Маруся з козака накпила.
Обвикати, -ка́ю, -єш, сов. в. обвикнути, -ну, -неш, гл. Осваиваться, освоиться, привыкать, привыкнуть. Як кіт у хаті обвикне, то не втіче. Лебед. у. Попервах лякались, а там, як обвикли, то ше сами налякають. Втікає молода од свекрухи до матері, поки обвикне в чоловіка.
Підстріха, -хи, ж. Мѣсто під стріхою.
Сіни, -ней, ж. Сѣни. Коло сіней, коло хати ходить голуб сивий-волохатий. Ум. сі́нці, сі́нечки.
Стогнати, -гну, -неш, гл. Стонать. Так болить, що як би не вмів стогнати, то вмер би. Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Під ним (змієм) земля тілько стогне.
Харцизник, -ка, м. = харциз. Харцизники! вони в заклад від лоня беруть дітей у матері-вдовиці.