Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Білолиций, -а, -е. Съ бѣлымъ лицомъ, бѣлолицый. Білолиця, кароока і станом висока. Шевч. 2) Употребл. какъ эпитетъ къ слову мѣсяцъ, замѣняя его. Світить білолиций на всю Україну. Шевч. Ум. білолиценький.
Демену́ти, -ну́, -не́ш, гл. Толкнуть.
До-пуття́, нар. Какъ слѣдуетъ.
З'єзуї́тити, -чу, -тиш, гл. Сдѣлать подобнымъ іезуиту. З'єзуїчені попи. К. ПС. 97.
Лаганок, -нка, м. Боченокъ изъ выдолбленнаго деревяннаго пня. Харьк.
Писарь, -ря, м. 1) Писарь; канцеляриста; секретарь. Піп жиє з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212. 2) Названіе дамы трефъ при игрѣ въ цыгана. КС. 1887. VI. 466. Ум. писарець, писарьок. Грин. І. 89, писарчик. Левиц. І. 300. Чуб. III. 454.
Посвітач, -ча, м. Подсвѣчникъ, приборъ для освѣщенія лучиной. Н. Вол. у.
Роздзявлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. роздзявитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Разѣваться, разинуться. 2) Разверзаться, разверзнуться. Стенув ти землю — розступилась, роздзявились безодні ями. К. Псал. 136.
Унученька, -ки, ж. Ум. отъ унука.
Чирч, -ча, м. = черкач. Вх. Лем. 483.