Верх, -ху, м. 1) Верхъ. Козел сміливіший — ізліз на самий верх. Вода так через верх ллється. з верху до споду. Съ верху до низу. На версі. Сверху. Коровай накривають рантухом так, щоб різка з яблуками стреміла на версі. через верх слухати. Невнимательно слушать, пропускать мимо ушей. Як батько казав: «не важся за його йти», то я слухала його через верх. 2) Поверхность. Верх землі. 3) Крыша, покрышка (шубы). Кожух.... сіронімецький верх. 4) Верхняя часть, верхній край чего либо. Верхи́. Въ палкѣ верхній конецъ, когда на ней міряються, чья очередь. — у неводі. Верхній край невода. 5) Верхушка (дерева, горы, стога и пр.). Ой у городі конопельки — верхи зелененькі. А що буря верхи позривала. На дуба зліз, на самий вершечок. 6) Крыша; глава церковная. Стоїть церква без верха, у їй людей без числа. Стане церковця з трома верхами, з трома верхами, з трома хрестами. твоя хата, а мій верх. Обрядовыя слова новобрачной, подъѣзжающей къ хатѣ мужа, выражающія пожеланіе властвовать въ домѣ мужа. 7) Дымовая труба, отверстіе для выхода дыма изъ печи. Мій верх і заткало. Ти думаєш, дурню, я тебе кохаю, я такими дурнями верхи затикаю. Верхи́ труси́ти. Трубы чистить. 8) Верха́ми = Ве́рхи. А москалі їй назустріч, як один, верхами. Не їдь до мене трьома верхами, приїдь до мене трьома возами. 9) Верхъ, излишекъ. Ум. вершок, вершечок.
Вузький, -а, -е. Узкій. Туди ввійти — широкі ворота, а відтіль — вузькі. Ум. вузенький, вузесенький.
Галява, -ви, ж. Поляна въ лѣсу; незаросшее мѣсто среди хлѣба въ полѣ. На рѣкѣ, прудѣ: незаросшее мѣсто среди тростника. (К. П. Михальчукъ). Cм. гало, гальовина.
До́вба, -би, об. Рябой. Діжа вже давня була, погана, ряба... її довбою звано.
Заважа́ти I, -жа́ю, -єш, сов. в. завадити, -джу, -диш, гл. 1) Препятствовать, мѣшать, помѣшать, быть помѣхой. Сей хміль мені не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Ет, геть звідце, не заважай, нема часу з тобою ту балакати! 2) Подѣйствовать дурно (на желудокъ). Поганому животові і пироги завадять. зава́дило. Затошнило. Мені з самого ранку завадило.
Затруси́тися, -шу́ся, -сишся, гл. 1) Затрястись. Затрусився мов у трясці. 2) Задрожать. Земля затрусилось. Мов Каїн затрусивсь увесь. Ото подививсь вовк і увесь затрусивсь.
Квакати, -каю, -єш, гл.
1) Квакать (о лягушкѣ). Сіла жаба та й квакає.
2) — ква́чу, ква́чеш. Крякать (объ уткѣ). Заріж, сину, качурину, — нехай кача́ ква́че.
3) Говорить (выраженіе презрительное). Годі, годі, квакати! — кажуть кармазини. — Побачимо ось, чия візьме.
Підтіпанка, -ки, ж.
1) Неряха, женщина съ испачканнымъ въ грязь подоломъ.
2) Потаскуха. Де ся підтіпанка вмішалась, там верб'я золоте росло.
Повідпливати, -ваємо, -єте, гл. Отплыть (во множествѣ). То були коло берега оті плави маленькі, а тепер повідпливали.
Сизіти, -зію, -єш, гл. Быть сизаго цвѣта. Оксамити сизіли.