Гайдук, -ка, м. Высокорослый служитель; солдатъ надворной стражи. Ой вивійти, отамани, панськії гайдуки. Ой крикнув царь на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» 2) Особаго рода танецъ. 3) гайдука садити, ударити. Танцевать въ присядку. ударила б гайдука, та боюся мужика. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. 4) Ніс гайдука скаче. Выраженіе для указанія чьего-нибудь страшнаго аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ум. гайдучок. Ув. гайдучище.
Доганя́ти IІ, -ня́ю, -єш, гл. Укорять, находить недостатки, порицать. Горнець котлові доганяє, а обоє смільні.
Заздоро́вний, -а, -е. Заздравный, за здравіе. Молитви заздоровні.
Картацький, -а, -е. = картатий. Плахта на їй картацька, червчата, ще материнська придана; тепер уже таких не роблять. Плахти, знаєте, все хороші, партацькі, старосвітські.
Мазунча́, -чати, с. Балуемый ребенокъ, любимець. Ум. мазунчя́тко.
Напра́вити Cм. направляти.
Побережничити, -чу, -чиш, гл. Быть лѣснымъ сторожемъ.
Покатулятися, -ляюся, -єшся, гл. Покатиться.
Понагляти, -ля́ю, -єш, гл. Торопить.
Шльонка, -ки, ж.
1) Овца силезской породы.
2) Шерсть этой овцы.
3) Мясо этой овцы.
