Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Барбольки, -льок, ж. мн. Раст.: а) Fisaria ranuncoloides. Вх. Пч. II. 31. б) Scrofularia nodosa. Вх. Пч. II. 36.
Гамати, -маю, -єш, гл. Дѣтское: ѣсть. О. 1862. IX. 118.
До-Обі́д нар. До обѣда. До-обід ложка, а після обід не треба. Ном.
Кресати, крешу, -шеш, [p]одн. в.[/p] креснути, -сну, -не́ш, гл. 1) Высѣкать, высѣчь огонь. Один став кресати, щоб кашу варити. Сніп. Щось у полі та за військо йде, шаблями огонь креше. Грин. ІІІ. 463. 2) Бить, колотить, ударить. Та й став по ребрах ще кресать. Сніп. 188. Одсувається... щоб бува з п'яних очей не креснув зачепа. Мир. ХРВ. 260. 3) Подковами звенѣть. Пішов козак дорогою, підківками креше. Грин. III. 376. 4) Быстро дѣлать рядъ однихъ и тѣхъ же движеніи (при работѣ І пр.). Женці молодії, серпи золотії, — так і крешуть. Г. Барв. 347. Ой млин меле, вода реве, а колесо креше, а колесо креше. Грин. III. 70.
Лопу́цьок, -цька, м. Молодой мягкій стебель растенія, употребляемый въ нищу. Сим. 135. Хиба моя душа з лопуцька, — не хоче того, чого й людська. Ном. № 1588.
Ло́скати, -каю, -єш, гл. Хлопать, щелкать. Лоскає язиком. Вх. Зн. 33. Лоскає батогом. Вх. Зн. 33.
Отрова, -ви, ж. = отрута. Вх. Лем. 445.
Підопасанє, -ня, с. Нижняя часть деревянныхъ стѣнъ гуцульской церкви. Шух. І. 116.
Повістувати, -ту́ю, -єш, гл. Говорить, разсказывать. Шух. І. 45. Я хотів, бадічку, коли ж неня мене не пускали, повістує хлопець плачучи. Федьк.
Скам'янити, -ню́, -ни́ш, гл. Превратить въ камень. Там така баба-яга, шо хто не прибуде, зараз одуре та й скам'янить. Мнж. 33. Переносно: привести въ оцѣпенѣніе. Cм. скаменити.