Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

охота

Охота, -ти, ж. Охота, желаніе, удовольствіе. І до діла не я, до роботи не я, — з хлопцями погулять — то ж охота моя. Грин. III. 356. Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту. Посл. Волч. у. 2) Охота. Взяв його (хорта) з собою да й пішов на охоту. Рудч. 3) Охотничьи собаки. Сів на коня, забрав свою охоту і поїхав. Рудч. Ск. І. 123. 4) Охотою. Добровольно. Охотою пішов у москалі. Ум. охо́тонька.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 80.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОХОТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОХОТА"
Дігтярчу́к, -ка́, м. Мальчикъ лавочникъ у торговца дегтемъ.
Зави́дник, -ка, м. Завистникъ. К. Бай. 152. Завиднику пирожок, а жалоснику рожок. Ном. № 4823. Весело позирає згорда забісована дівчина на своїх завидників. Г. Барв. 464.
Карбувати, -бу́ю, -єш, гл. 1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы. Харьк. г. 2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували. 3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла. О. 1861. VII. 3. 4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Гол. І. 147. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі. К. Бай. 39.
Набідува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Много вытерпѣть, вдоволь побѣдствовать.
Побавитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Развлечься, забавиться. 2) Помедлить, повременить.
Полуднувати, -ную, -єш, гл. = полуднати. Їхав чумак, та їдучи полуднував. Чуб. І. 34.
Помік, моку, м. Конопля, намоченная въ рѣкѣ. Старшина звелів помоки повитягати з річки, а то чийсь помік один зостався. Волч. у.
Розріднитися, -нюся, -нишся, гл. Разойтись ст, родными. Розрізнилася з ріднею. Греб. 332.
Тягло, -ла, с. 1) Лямка, приспособленіе для тяги невода, парома и пр. Літом невід на тяглі тягнуть до одмілу, а зімою рубають вікна у кризі. Черк. у. 2) Рабочая скотина, рабочій скотъ. Здохне мабуть не сьогодні — завтра бідне тягло без сіна. Грин. II. 209. Чи багато тягол було на роботі? Новомоск. у. Также: комплекта воловъ въ три-четыре пары для плуга. КС. 1898. VII. 47. 3) Шутливо: трубка курительная со всѣми принадлежностями (кисетомъ съ табакомъ, кресаломъ, кремнемъ, трутомъ). А виймай лишень своє тягло, та покуримо люльки. Полт. г. 4) тягло́м тягти. Тащить по землѣ. Ум. тяге́льце. Шейк.
Чміль, чмеля, м. Шмель. Чмелі гудуть. Ном. № 11760. слухати чмелів. Лежать на землѣ отъ удара. Сердешний об землю упав, чмелів довгенько дуже слухав. Котл. Ен. II. 24. Ум. чме́лик. Летить чмелик. Рудч. Ск. I. 118.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОХОТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.