Бабусенька, бабусечка, -ки, ж. Ум. отъ бабуся.
Бростина, -ни, ж. Древесная почка.
Квітка, -ки, ж. 1) Цвѣтокъ. А без долі біле личко, — як квітка на полі: пече сонце, гойда вітер, рве всякий по волі. Процвітає в саду квітка... О, траво висока! Закрий її, сховай її від людського ока. Ой вирву я з рожі квітку та й пущу на воду: пливи, пливи, з рожі квітко, та й до мого роду. 2) мн. Вѣнокъ изъ искусственныхъ цвѣтовъ, который носить дѣвушка, преимущественно просватанная. 3) Цвѣтной бантъ, пришиваемый къ шапкѣ на свадьбѣ жениху и боярам. Беруть шапки у бояр і пришивають квітки, співають так само, як і тоді, коли пришивають квітку молодому. Пійду з села, — зараз оженюся: мені, дівко, та пригниють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Переносно: квітку пришити (кому́). Осмѣять кого острымъ словцомъ, мѣткимъ отвѣтомъ и пр. Се така, що кожному квітку пришиє. Эта каждаго осмѣетъ. (Уміла) квітку хоть кому пришити, хитро насміяться. Обізветься який парубок, — він зараз і пришиє квітку: дівчатам регот, парубкові бором. 4) Букетикъ изъ калины или цвѣтовъ, подносимый на крестинахъ повивальной бабкой гостямъ. 5) Особый родъ вышивки на сорочкѣ. 6) у квітки́. О матеріи: съ рисункомъ въ видѣ цвѣтовъ. Жілетка шовкова в квітки. Ум. квітонька, квіточка. По садочку йшла, квітойки рвала. Квітоньками гарненько рожа розцвіла. У хаті в її — як у віночку, хліб випечений — як сонце, сама сидить — як квіточка. Дівчинонька, як квіточка, з нею рай.
Кво-кво! меж., выражающее клохтанье насѣдки. Ой ходила квочка вдоколя кілочка, кво-кво-кво, вдоколя кілочка.
Медявни́к, -ка́, м. Раст. Galium verum L. Cм. медівник 2.
Насмажувати, -жую, -єш, сов. в. насмажити, -жу, -жиш, гл. Нажаривать, нажарить. Дожидаючи гостей, насмажили гусей, поросят по двоє.
Подоходжувати, -джуємо, -єте, гл. = подоходити.
Скаправіти, -вію, -єш, гл. Загноиться (о глазахъ)
У́чий, -а, -е. = Ове́чий.
Щамба, -би, ж. Большая щепка.
