Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Адама́шка, -ки, ж. = Адама́шок.
Відрубувати, -бую, -єш, сов. в. відруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Отрубывать, отрубить. Голову йому відрубав. Рудч. Ск. II. 69. Відрубай кінець, щоб корочча палиця була. 2) Только сов. в. = відрізати 2. А вона мені як одрубала, та ще й при дочках. Левиц. І. 140.
Головосік, -ка, м. также мн. головосіки. Праздникъ усѣкновенія главы Іоанна Крестителя, 29 августа. Чуб. ІІІ. 254.
Гори́ще, -ща, с. Чердакъ. На хату закинь, на горище. Рудч. Ск. II. 124.
Здудні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Загудѣть, зазвучать. Сіла-м собі в темнім лісі, трохи-м спочивала, аж ту разом щось здудніло, — я ся споглянула. О. 1862. IV. 7.
Кабатя, -тя, с. соб. = кабатиння. Федьк. Желех.
Махля́рити, -рю, -риш, гл. = махлювати.
Ограда, -ди, ж. = огорожа. Єсть золотий сад і золотою оградою огорожений. Рудч. Ск. II. 94.
Плавня, -ні, ж. Пойма, тростниковыя и камышевыя заросли, частью постоянно затопленныя, частью затопляемыя только весною во время половодья, перемѣшанные съ заливными сѣнокосами. Вас. 206. КС. 1883. І. 43. Поп. 256.
Пороздиратися, -раємося, -єтеся, гл. Разорваться, разодраться (о многихъ).