Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вісточка, -ки, ж. Ум. отъ вість.
Задіва́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. заді́тися, -нуся, -нешся, гл. 1) Вдѣваться, вдѣться. 2) Дѣваться, дѣться; пропасть, исчезнуть. Вх. Зн. 19.
Навко́лішках нар. На колѣняхъ. Навколішках Галя перед образами стоїть, як дитина, та гіркими плаче. Хата, 14.
Нужа, -жі, ж. соб. 1) Вши. Коли не п'є, так нужу б'є, а все не гуляє. Ном. № 769. Убрання, постоли порвались і нужі повна очкурня. Котл. Ен. 2) Мухи. Тут, біля загонів, нужа б'є скотину дуже. Слов. Д. Эварн. Воли... ішли нехутко по дорозі да знай хвостами нужу проганяли. Рудч. Ск. II. 171.
Обліг, -логу, м. Давно непаханное поле. А в моєї родини пшениці ланами, в мене молодої лежить облогами. Гол. І. 239. Ой куди були ярії пшениці, тепер туди облоги. Чуб. V. 468. Cм. обліжок. Упав сніжок на обліжок. Чуб. V. 401.
Огняник, -ка, м. Птица Lanius ruficeps. Вх. Пч. II. 12.
Опецькуватий, -а, -е. = оклецькуватий. Опецькуваті хлопчики. Левиц. І. 348.
Позапилювати, -люю, -єш, гл. Запылить (во множествѣ). Коні в їх потомлені, одежа й тороки позапилювані. K. ЧР. 3.
Понуритися, -рюся, -ришся, гл. Угрюмо опустить голову. Ой вийде брат, — понуриться, вийде матір, — зажуриться. АД. І. 270. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стор. II. 14.
Тройзілля, -ля, с. = троєзілля. А взяв козак тройзілля копати, взяла над ним зозуля кувати. Гол. Ум. тройзіллячко.