Да́лебі́, да́лебі́г нар. Ей-ей, право. Далебі, що правда. Ой не смійся, дівчинонько, далебі не смійся! Я у тебе молодої отрути наївся. Ей, шануйся, кола хоч, бо далебі колись тмумно-здо-тло спишу на спині. А мої (діти) вже й геть то живучі. Такого їх, такого їх, що далебіг не знаю, що й діяти.
Заввиш, завви́шки, нар. Вышиною. Кров із ями свистала вгору заввишки з чоловіка. Де хата стояла, — кропива та бур'ян заввишки з мене поросло. Ум. завви́шечки.
Коржавий, -а, -е. Высохшій и жесткій (о кожѣ).
Костиронько, -ка, м. Ум. отъ кости́рь.
Ладусеньки, ладу́сики, ладусі, ж. Ум. отъ ладки.
Лозиня́чча, -ча, с. соб. Ув. отъ лозиння.
Прудковід, -во́ду, м. Быстрое теченіе.
Спар, -ру, м.
1) = спека.
2) = садно.
Уминати I, -наю, -єш, сов. в. ум'яти, умну, -неш, гл.
1) Выминать, вымять, измять, умять.
2) Уплетать, уплесть. Так уминає, що аж за ушима лящить. Лев уминав за сніданням ягня. Сижу собі в кінці стола, курча уминаю. Не журиться Антін об тім: батько вмірає, а він блина вминав.
Хрящ, -ща, м.
1) Хрящъ. Cм. хрустка, хрусталка, хрястка.
2) Щебень; камень вывѣтрившійся и разсыпавшійся. Міус окр. Лежи, ляшку, під кущем, ти, присипаний хрящем.
3) пт. = деркач. Ум. хрящик. Хрящем, нар. Въ безпорядкѣ. Як ввійшла я в хату, коли дивлюсь, а там усе хрящем.
