Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

За́бір, -бо́ру, м. 1) Заборъ, забираніе. У забір іти. Идти изъ дому на заработки для отработка неуплаченныхъ податей или забранныхъ впередъ денегъ. Вас. 208. Є такі вбогі, що не спроможуться казенні віддати. Оттож такі йдуть у забор. Голова, бачите, поєднається з яким небудь паном, котрому треба косарів або женців, записує тих, що не заплатили податей та й висилає їх з села на роботу. О. 1861. XI. 111. 2) Вышивки на концахъ пере́мітки. Kolb. І. 38. Шух. І. 132, 160.
Кумцьо, -ця, м. Ум. отъ кум.
Кучерявити, -влю, -виш, гл. Завивать, дѣлать кудрявымъ. Желех.
Налі́плювати, -плюю, -єш, сов. в. наліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Лѣпить, налѣпить, прилѣплять, прилѣпить; наклеивать, наклеить.
Отце нар. = отсе.
Тамтудою нар. = тамтуди.
Умич, -ча, м. Раст. Nymphaea. Вх. Пч. II. 33.
Хурделиця, -ці, ж. Мятель. Черк. у.
Цундравка, -ки, ж. Старая изорванная или въ заплатахъ рубаха. Желех.
Шпацір, -ру, м. Прогулка. Котл.