Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бабачо́к, -чка́, м. Ум. отъ баба́к.
Білужий, -а, -е. Бѣлужій.
Копилча, -чати, с. = копил 8. Угор. и Желех.
Мени́ни, -ни́н, ж. мн. Именины. Мир. ХРВ. 109. У пана менини. Мнж. 107.
Падати, -даю, -єш, гл. 1) Падать. 2) Опадать; выпадать. Казав єси, листоньку, шо не будеш падати. Лукаш. Падають у скотини зуби. Грин. І. 16. 3) О перьяхъ, о шерсти: падать, линять. 4) О скотѣ: падать, дохнуть отъ заразы. Як став у нас скот падать, дак нехай Бог милує, як здорово падав. Грин. І. 98. 5) Ухаживать. А коло дитини так і пада, ніби мати. Шевч. 6) ні сіло, ні пало. Ни съ того, ни съ сего. Ні сіло, ні пало, дай, бабо, сала. Ном.
Перестаркуватий, -а, -е. Пересварившійся.
Порозм'якати, -каємо, -єте, гл. Размякнуть (во множествѣ).
Пукнястий, -а, -е. = пукатий. Оця чашечка хоть нижча, за те в неї боки пукнясті, то вона ще більша за ту. Волын. г.
Роскрукатися, -каюся, -єшся, гл. Раскричаться (о воронахъ).
Скотарчук, -ка, м. Мальчикъ скотникъ, пастухъ рогатаго скота.