Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

остюкуватий

Остюкуватий, -а, -е. Остистый, колючій. Борода стирчала чорна, остюкувата, давно, мабуть, не бачила скіска. Мир. ХРВ. 11.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 73.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТЮКУВАТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТЮКУВАТИЙ"
Бетега, -ги, ж. 1) Болѣзнь. Вх. Зн. 2. 2) об. Ни къ чему негодный человѣкъ. Вх. Лем. 391.
Вискочити Cм. вискакувати.
Дзюба́к, -ка́, м. = I. Дзюб. Вх. Лем. 409.
Ди́мна, -ни, ж. Родъ небольшихъ круглыхъ сливъ. Вх. Лем. 410.
Поз'їдати, -да́ю, -єш, гл. 1) Съѣсть (верхній слой, вершокъ у растенія) (во множествѣ). Вона в нас як кішка: сметанку з глечиків поз'їдає, вершечки поспиває. Харьк. у. Корова вскочила у садок і поз'їдала щепи молоденькі. Харьк. у. 2) Разъѣсть. Кайдани руки-ноги поз'їдали. АД. І. 94.
Поскрібач, -ча, м. Царапающій. Вх. Уг. 262.
Приросток, -тку, м. = приплід. Рк. Левиц.
Спотикати II, -ка́ю, -єш, сов. в. спітка́ти, -ка́ю, -єш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Котл. Ен. І. 26. Пила та гуляла, поки лихо не спіткало. Шевч.
Ускорен прил. = Скорен. Бог хоч не вскорен, та влучен. Ном. № 47.
Хір, хоря, м. = тхір. Вх. Зн. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОСТЮКУВАТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.