Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Добро́та, -ти, ж. Все хорошее, хорошія свойства, доброкачественность. Доброта погибла, а чорзна що осталось. Мил. 13. Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром добротою, красотою, любощами і милощами. Чуб. I. 93. Въ слѣд. свад. пѣснѣ доброта — добрая нравственность новобрачной, сохранившей до замужества дѣвство. Будем гулять і в середу, а за твою, Парасютко, доброту розійдемося в суботу. Мил. 164.
Ду́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дучка.
Забобо́нний, -а, -е. Суевѣрный. Блукав би й я в химерах забобонних. К. ПС. 81.
М'я́цкати, -каю, -єш, гл. Мять. Сир кочєють і мєцкають у руках, аж вироблю з нею паліницу. Шух. І. 216.
Натруска, -ки, ж. 1) Зерна хлѣба, смѣшанныя съ битой (послѣ молотьбы) соломой. 2) Рогъ съ порохомъ для насыпки на полку ружья пороху.
Ногавки, -вок, ж. мн. Штаны изъ холста. Угор.  
Писарька, -ки, ж. Жена писаря.
Стихомиритися, -рюся, -ришся, гл. = утихомиритися. Пройшла та й буча, (тихомирилось в селі. О. 1862. II. 59.
Увіристий, -а, -е. Надоѣдливый, назойливый. Такий увіристий жид: скажи та й скажи панам. Я кажу: йди собі, бо я знаю, що не треба, а він одно: скажи! Насилу виправила з хати. Пирят. у.
Халащина, -ни, ж. Лѣсная чаща. Черк. у.