Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дима́рик, -ка, дима́ричок, -чка, м. Ум. отъ димарь.
Зашлю́бити, -блю, -биш, гл. Сочетать бракомъ. Ах мати, не знати, чи рада тому, може тя зашлюбить кому иншому. Чуб. V. 137.
Іматися, іма́юся, -єшся, сов. в. іми́тися, іму́ся, іме́шся, гл. 1) Ловиться; держаться; браться. Імайся, рибко, велика й маленька. Ном. № 1650. Мокрого поліна вогонь не йметься. Посл. Хотіли го спалити, але огень не ймавсі тіла. Гн. І. 124. Куля го ся не імат. Гн. І. 36. 2) То-же, что и займатися, заня́тися, — загораться, загорѣться. Тот му верг у полу вогня три рази, тот відтам пустився іти, вітер як подув, імилося на нім шматя, сірак і не доніс домів, згорів. Гн. II. 14.
Можли́во нар. Возможно. Аже знаєш, що се неможливо. Федьк.
Набенкетува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Панироваться.
Повороз, -зу, м. = поворозка. Шух. I. 224.
Поприпізнятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Запоздать (о многихъ).
Сійник, -ка, м. = сівач. Треба йти до сійників на степ, — як вони там сіють. Екатер. у. (Залюб.).
Слободити, -джу́, -ди́ш, гл. Освободить. К. Кр. 5.
Усякий Cм. усяк.