Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Баривка, -ки, ж. = барилка. Вх. Лем. 390. Ум. барилочка.
Катований, -а, -е. Наказанный палачемъ; пытанный; измученный.
Кликання, -ня, с. Зовъ, призывъ.
Ковбур, -ра, м. 1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. І. 316. 2) = ковбаня. Желех.
Креснути 1, -сну, -неш, гл. Таять. Крига почина креснути.
Ланина, -ни, ж. Поле, нива. Туман, туман по ланині, широкий лист на калині. Лукаш. 129.
Мрячи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. 1) Моросить. Дощ став мрячити. 2) безл. мрячи́ть. Стоить туманная, съ мелкимъ дождемъ, погода. Все мрячить та й мрячить. Камен. у.
Окромішний, -а, -е. = окрімний. Відложила... в окромішню торбинку. Г. Барв. 156.
Свербигуз, -за, м. 1) Часто чешущій задницу. 2) Раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.
Човптися, -пуся, -нешся, гл. Толочься, возиться съ чѣмъ. А старий усе човпеться по надвіррю. Н. Вол. у. Ой на дворі чорна хмара в'ється, а під вікном колядник човпеться. Чуб. III. 425. Вона все човпеться коло чого небудь. Драг. 172.