Дворня́га, -ги, ж. Дворовая собака.
Злида́рити, -рю, -риш, гл. Выпрашивать, попрошайничать.
Наругу́ватися, -гуюся, -єшся, гл. — на ко́го. Задѣвать, затрогивать. Він часто на мого брата наругується і на мене, то я йому змовчую, а брат не змовчав, — от він і лаявся.
Переплітувати, -тую, -єш, гл. = переплітати. Та плетуть сітки на твої дітки, на тебе, сіра утко. — Нехай плетуть, переплітують, — я того не боюся.
Питення, -ня, с. Питье. Оттут можно і питенням і їденням підживитись.
Повідгрібати, -ба́ю, -єш, гл. = повідгортати.
Розбовток, -тка, м. Невысиженное яйцо, яйцо-болтунъ.
Флояра, -ри, ж. Родъ пастушьей свирѣли. Дудка дідча, а флояра божа. Ум. флоярка, флоя́рочка. Вівчареву флоярочку чути з полонини.
Хвітька, -ки, ж. Мантачка.
Челядина, -ни, ж. 1) Взрослая дочь, дѣвушка. Ой тепер же я Не дівка, тепер я в батька не дитина, не дитина та й не челядина. В мене личко — як яблучко, тепер як калина, як вийду я на улицю, — мила, люба челядина. 2) Женщина. Пішла бідна вдова подовж улонькою да зустрілася із сусідонькою: «Ах, сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити! Ум. челяди́нонька. челяди́ночка. дівчина-челядиночка.