Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оповістка

Оповістка, -ки, ж. Объявленіе, извѣщеніе; сообщеніе, извѣстіе. Ум. оповісточка. Чом же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? О. 1862. VIII. 17.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОВІСТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПОВІСТКА"
Вівсик, -ка, м. = вівсюг. Вх. Зн. 7.
Гости́нка, -ки, ж. Ум. отъ гостина.
Доклада́ння, -ня, с. 1) Докладываніе. 2) Прибавленіе. 3) Изложеніе. 4) Насмѣшка.
Косорогий, -а, -е. Съ рогами, обращенными въ разныя стороны. Павлогр. у.
Мигті́ння, -ня. Cм. миготіння.
Насі́нний, -а, -е. Сѣменной, сѣменистый. Мнж. 186.
Поналякувати, -кую, -єш, гл. Напугать (многихъ). Вони своїх дітей дуже поналякували то циганами, то дідом з торбою. Богодух. у.
Понашарпувати, -пую, -єш, гл. Надергать, натеребить (во множествѣ).
Рісити, -рішу, -сиш, гл. = рісувати. Вх. Зн. 60.
Штрап, -пу, м. Штрафъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПОВІСТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.