Байдужливо нар. = байдужно. Байдужливо прийняла вдова вмову дурневу, — не виявляла вона ніколи ні радощів, ні смутку. Вона й привіталася, і снідання подала, і щось промовила, і про щось поспитала, і глянула, і подякувала, та усе наче недбайливо, якось байдужливо.
Бочище, -ща, с. ув. отъ бік. Дурне мужичище взялось у бочище.
Гультяї́ще, -ща, м. Ув. отъ гультяй.
Кінчати, -ча́ю, -єш, с. в. кінчи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Оканчивать, кончать, кончить. Кінчаючи своє слово до шановного читця, повинен додать... У роскоші кінчають вік щасливий. 2) Добивать. Розійшлися гайдамаки... з ножем у халяві жидів кінчать. Було тобі жидів кінчать, ляшків не займати.
Перечовгати, -гаю, -єш, гл. Протереть, шаркая ногами.
Помисел, слу, м. Помышленіе. Щоб з нею одружитись... то я того і в помислі не мав. Чи нема в його помислу, щоб — нехай Бог боронить — самому собі смерть заподіять.
Рятун, -на, м. Спаситель, спасающій.
Спроба, -би, ж. Проба, опытъ.
Тростянка, -ки, ж. пт. Sylvia arundinacea.
Цяцянка, -ки, ж. Игрушка, пустякъ. Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість.