Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Останній шаг витрушує шинкарці.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу.
Гони́ти, -ню́, -ниш, гл. = Гнати. Людей гонили силою на присягу. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть.
Горю́-дуб, горю́-ду́ба, м. Родъ игры. То же, что и горѣлки.
Дзиґлико́вий, -а, -е. Относящійся къ стулу, табурету.
Жидівча́, -ча́ти, с. = жиденя. Жидівчата висипали купою, инші зовсім голі.
Позалатувати, -тую, -єш, гл. Наложить заплаты.
Потай нар. Тайно, тайкомъ, скрытно. Не роби потай. Треба робить потай Бога, щоб і чорт не знав. Дав йому гроші у потай.
Скавучання, -ня, с. Визжаніе, визгъ (собаки).
Скуб меж. Дергъ! (о выдергиваніи волось, пера и пр.). Скуб, та й висмикнула з нього перо.
Трупіна, -ни, ж. Слои древесины.
