Годований, -а, -е. Откормленный. А на апостольськім престолі чернець годований сидить. Тілом обросло, як кабан годований.
Зави́ти I, -ся. Cм. і. завивати, -ся.
Збавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. вба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Лишать, лишить. Нехай тебе, чужий батько, синочку, не лає, щастя твого козацького навік не збавляє. — ві́ку, життя́. Лишить жизни, погубить. Чому мені злої долі, чом віку не збавиш? Ой чи вдариш, чи не вдариш, тілько мені життя збавиш. 2) Губить, погубить. Ой лежить же п'яний сотник Харко та тепер його збавляйте. Нехай буду один погибати, козацького війська не збавляти. 3) Портить, испортить, искалѣчить; подорвать. Збавив же ти кобилу сиву. Боюсь... щоб ти мене не зрадила, моєї русої кісочки не збавила. Нащо ти нам чорта ізбавив? Щоб зараз його вилічив! Силу втратила, здоров'я збавила. 4) Истрачивать, истратить попусту. Матінка кричить, а батенько ще гірше: «щоби-сь не ходив до дівчини більше. Нащо ж тобі, синку, ніченьки збавляти? Коли її любиш, то позволяю ті взяти». 5) Избавлять, избавить. Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого.
Напина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. напну́тися и нап'яти́ся, -пну́ся, -не́шся, гл. 1) Покрываться, покрыться. Вона напнулася хусткою. Кобеняком нап'явся. 2) Натягиваться, натянуться. Струна напинається. 3) Натужиться, понатужиться. Нап'явсь, за гілечку смикнув, аж дерево те затріщало. Черв'як плазує... аж напинається, аж звивається, поспішаючи.
Отуха, -хи, ж. Ободреніе, утѣшеніе. Тільки його й отухи, що вип'є.
Повдовольняти, -ня́ю, -єш, гл. Удовлетворить (многихъ).
Позавдавати, -даю́, -єш, гл. То-же, что и завдати, но о многихъ или о многомъ: Я вас у Сібір позавдаю.
Пундик, -ка, м. Родъ пирожнаго. Кушанье: слои тѣста, переложенные поджареннымъ на постномъ маслѣ лукомъ и испеченные.
Стоніжник, -ка, м. зоол. Millepeda, тысяченогъ.
Хутрований, -а, -е. 1) Подбитый мѣхомъ, 2) Обшитый шалевкой.
