Бандурша, -ші, ж. Содержательница публичнаго дома.
Винен, винна, -не = і. винний. Винен був п'ятдесят рублів. Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Ді́яльно нар. Дѣятельно.
Звере́снути, -ну, -неш, гл. Вскрикнуть. Як звереснули люде — не хочемо! Звереснув та й побіг.
Нако́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. накоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Прикатываться, прикатиться на извѣстное мѣсто; наваливаться, навалиться; набираться, набраться. Сказала: «рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись, дерево!». От як сказала вона, так тут як зачало рубаться, котиться, складаться, — така купа накотилась... велика! Рубали дубину, дак дуб і накотився йому на ногу і потрощив у прах. 2) Набрасываться, наброситься съ укорами, бранью. Як вернувся додому без грошей Семен, як накотиться на його жінка: ти пішов між чужі люде з грішми та почав піячити!..
Овчина, -ни, ж.
1) Овчина, овечья шкура.
2) мн. Овечья шуба. Із якої се причини вбралась теща у овчини?
Однодворець, -рця, м. Однодворець. Чи не з міщан ви часом, або чи не з однодворців.
Починити, -ню́, -ниш, гл. Сдѣлать. Да що будем робити, що ми починимо? Отаке то йому вража вдова починила.
Сидітися, -диться, гл. безл. Сидѣться. Не сиділось і Ониськові з молодою жінкою.
Школа, -ли, ж.
1) Школа, училище. Синочки зросли — у школу пішли. Виріс хлопчик уже такий, що став у школу ходить.
2) Съ измѣненнымъ удареніемъ: школа́. Школьники. Може думаєте, що дітвора сипнула з хати зустрічати новобранку-товаришку, як то бува з школою? Школа по суботах було ходить туди.
3) (жидівська). Синагога, еврейская молельня. А як то був жид Янкель, то він коло школи похожає та по школі плаче-ридає: школо наша, богомільнице!»