Городи́на 2, -ни, ж. Плетень, заборъ, огорожа.
Дя́дин, -на, -не. = дядьків. Дядин двір.
Жирне́нький, -а, -е., Ум. отъ жирний.
Захрабруваты, -рую, -ешъ, гл. = захоробрытыся. И іюнь же якъ захрабрувалы, Жыви сюды прымандрувалы.
Звича́йний, -а, -е. 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ум. звичайне́нький.
Поголіти, -ліємо, -єте, гл. Обѣднѣть, обнищать (о многихъ). Не тим наші діди поголіли, що солодко пили й їли. І здається сей німець на зайві дні їх не займав так як колись при Ондрію Степановичу було, що инколи поспіл три тижні роблять, а поголіли зовсім люде.
Прищикнути, -ну́, -неш, гл. Прищемить. Не стромляй пальців між двері, бо прищикнуть.
Птукач, -ча, м. Горлинка, Turtus auritus. Cм. горлиця.
Тринити, -ню, -ниш, гл.
1) Превращать въ труху.
2) Сильно ѣсть.
Ущолочати, -чаю, -єш, гл. Отстояться, устояться. Пиво вщолоча та все булька. Налетіли гуси з Русі, сколотили воду Марусі..... а Маруся та підождала, поки вода й ущолочала.
