Ваганиці, -ниць, ж. мн. = вагани, если не ошибка вмѣсто: ногавиці? Було собі три брати: шли собі широкою дорогою, найшли собі рукавиці, ваганиці і вроки... Стали поділятися: одному — рукавиці, другому — ваганиці, третьому — вроки.
Випірати, -раю, -єш, сов. в. виперти, -пру, -преш, гл.
1) Выпирать, выпереть, выталкивать, вытолкать, вытискивать, вытиснуть. Вербові дрова, а козиний кожух, то й випре дух.
2) Вытѣснять, вытѣснить, заставить уйти. Притиківну випер у місто служити. Я думав, що з його й дуту випре сю ніч.
Господа́рський, -а, -е. Принадлежащій хозяину, владѣльцу, хозяйскій. Наймит.... каже: «десь господарські воли зайшли». Я, дурню, господарську роботу робила.
Зі пред. = з. Хуртовина зі сходу на їх найде.
Либо́нь нар. Вѣроятно, кажись. Либонь і до гробової дошки щастя не дочекаюся. Чорна хмара наступає, либонь дощик буде. X. А під лісом, край дороги, либонь курінь мріє.
Лимпа́ч, -чу, м. Земляной кирпичъ, битый кирпичъ изъ глины съ мякиной.
Поздурювати, -рюю, -єш, гл. Обмануть, одурачить (многихъ).
Помісити, -шу́, -сиш, гл.
1) Помѣсить нѣкоторое время.
2) Смѣсить (тѣсто, глину — во множествѣ).
Прогонити, -ню, -ниш, сов. в. прогнати, -жену, -не́ш, гл. Прогонять, прогнать. Ох, жінко, каже чоловік, проженем ми цього барана. На божеє слово вони б насміялись, дурним би назвали, од себе б прогнали.
Уласкавлюватися, -влююся, -єшся, сов. в. уласкавитися, -влюся, -вишся, гл. Умилостивляться, умилостивиться. Не журись! Може ще батько власкавиться — він же тебе жалує.