Брех! Ii меж. отъ гл. брехати. Брех стара на покуті.
Зазіха́ння, -ня, с. Жадничаніе, зависть.
Мина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. мину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Проходить, пройти, миновать; кончаться, кончиться; исчезать, исчезнуть. Час іде, минається. Минулась котові масничка. Ой уже ж наше вірне женихання, вже минається. Розійдеться їх слава як той дим, і панство пишнеє минеться. Уже й літо минулося. Давно і плем'я те минулось. 2) Отходить, отойти (о плодахъ, овощахъ и пр.). Хоть минулися в садку яблучка, не мішаються дульки. Минаються ягоди полуниці... Минаються Марусі вечорниці. Жита минулись. 3) Проходить, пройти даромъ, безнаказанно. Се йому так не минеться. Хто сміється, тому не минеться. 4) Истрачиваться, истратиться. Який гріш заробиш, — минеться в дорозі. 5) Умирать, умереть. Минаюся з болю.
Повідчиняти, -наю, -єш, гл. Отворить (во множествѣ). Срібні ворота повідчиняли, вороні коні повипускали. Царські врата повідчинювані.
Понамолочувати, -чую, -єш, гл. Намолотить (во множествѣ).
Рабування, -ня, с. Грабежъ. Рабуванням чужих осель живилися.
Скука, -ки, ж. Скука. Тобі од скуки тілько ловити мух.
Сходовий, -а, -е. = східний. Сходовий вітер повіяв, з тополі листячко звіяв.
Танас, -са, м. Игра въ жмурки. Cм. панас.
Утуляти, -ляю, -єш, сов. в. утулити, -лю, -лиш, гл. Вмѣщать, вмѣстить, вкладывать, вложить. Утулив Бог душу як у пень.
